Кліщовий енцефаліт є грізним вірусним захворюванням, здатним викликати у хворого важкі і незворотні зміни центральної нервової системи. Передається дане захворювання через іксодових кліщів, зараження якими можливо при будь-якому поході в ліс, поле і навіть на дачу. Однак, далеко не всі кліщі є переносниками інфекції. Як же, в разі укусу кліщем визначити, чи був він заражений вірусом кліщового енцефаліту, розвивається вірус в організмі людини? Необхідно вдатися до лабораторної діагностики та зробити аналіз на кліщовий енцефаліт.
Існує ряд аналізів, які можуть підтвердити або спростувати зараження цією інфекцією.
Постановка реакції ІФА на кліщах є оптимальним варіантом діагностики зараження вірусом, т. к. дані про наявність або відсутність зараження лабораторія видає вже на наступний день. Також, швидку діагностику наявності зараження самого кліща можна провести використовуючи метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). В даних дослідженнях фахівці лабораторії визначають, чи був доставлений в лабораторію кліщ заражений вірусом кліщового енцефаліту — чи ні. У першому випадку далі необхідно провести пасивну профілактику виникнення інфекції специфічним імуноглобуліном, у другому — зараження вірусом не може статися, отже, і лікування не потрібно. Недоліком даних методів є обов’язкова наявність кліща, укусившого пацієнта, що в ряді випадків неможливо виконати.
Вірусологічний аналіз на кліщовий енцефаліт припускає зараження матеріалом підозрілим лабораторних тварин (білих мишей), а також — на спеціальній культурі клітин з його подальшим визначенням. Цей метод використовується далеко не у всіх лабораторіях і вимагає декількох днів для підтвердження діагнозу.
ІФА або імунофлюоресцентний аналіз дозволяє визначити наявність специфічних антитіл, що виробляються організмом хворого у відповідь на потрапляння в нього вірусу. Однак цей метод не можна використовувати як засіб екстреної діагностики, він дозволяє швидше підтвердити наявність захворювання при наявності певної симптоматики, т. к. антитіла виробляються організмом людини раніше, ніж після півтора — двох тижнів після зараження.
Крім того, на початкових стадіях розвитку захворювання побічно судити про появу інфекції можна по підвищенню рівня лейкоцитів ( лейкоцитозу) та підвищення швидкості ШОЕ ( швидкість осідання еритроцитів) в аналізі крові.
Крім того, на початкових стадіях розвитку захворювання побічно судити про появу інфекції можна по підвищенню рівня лейкоцитів ( лейкоцитозу) та підвищення швидкості ШОЕ ( швидкість осідання еритроцитів) в аналізі крові.
Об авторе