Аутизм — це хвороба, що характеризується своєрідною роботою мозку, при якій порушені соціальні функції хворого. Це генетичне захворювання проявляється в тій чи іншій мірі вже в дитячому віці. При легкому ступені розладу і відповідних заняттях з фахівцями аутизм у дорослих в таких випадках практично непомітний. Однак у важких випадках хворі виявляються повністю відірваними від навколишнього світу.
Виділяють п’ять основних типів аутизму у дорослих:
- люди з інтелектом, часто значно перевищують середній рівень. Багато аутисти володіють здібностями до точних наук, мистецтва, які при заняттях з дитиною розкриваються і є джерелом життєвого успіху цих людей;
- дорослі люди з нормальним рівнем інтелекту, які відрізняються певними проблемами у вирішенні повсякденних завдань, так званої «чудинкой», несамостійністю. Однак у повсякденному житті неспеціалістам важко помітити в них ознаки аутизму;
- люди, які погано сприймають загальноприйняті норми і правила, з порушенням поведінки, проблемами у спілкуванні;
- аутисти, більшу частину часу занурені в себе і свої інтереси; вони здатні тривалий час займатися тільки їх цікавлять справою, забуваючи про побутові проблеми тощо;
- люди з глибокою патологією, не здатні до самостійного існування, взаємодії.
В легкій формі аутизм у дорослих — це досить поширене явище. Так у Великобританії, за результатами досліджень вчених, цей діагноз можна поставити 1 людині з 100 — тобто одного відсотка дорослого населення країни. Як прояви аутизму можна розглядати:
- ухилення від спілкування, бажання самотності, не пов’язані з депресією, психологічними проблемами, пр;
- небажання вербального спілкування, замкнутість, небагатослівність;
- повторення стереотипних, однакових дій, слів;
- відсутність емоційної забарвленості фраз, сприйняття емоційного фону інших людей.
У легкій формі аутизм у дорослих — це досить поширене явище. Так у Великобританії, за результатами досліджень вчених, цей діагноз можна поставити 1 людині з 100 — тобто одного відсотка дорослого населення країни. Як прояви аутизму можна розглядати:
- ухилення від спілкування, бажання самотності, не пов’язані з депресією, психологічними проблемами, пр;
- небажання вербального спілкування, замкнутість, небагатослівність;
- повторення стереотипних, однакових дій, слів;
- відсутність емоційної забарвленості фраз, сприйняття емоційного фону інших людей.
Об авторе