До хворобливих станів нетримання сечі, за критеріями сучасної медицини, не відноситься. Як же визначити такий стан, як енурез, що це за патологія і як впоратися з подібною проблемою?
Енурез – це певний феномен, відмітною особливістю якого є нетримання сечі під час сну. Як правило, 99% пацієнтів з енурезом –діти і підлітки, і тільки 1% страждають нічним нетриманням сечі – це дорослі люди.
Цей феномен був відомий лікарям ще за часів Авіценни, який описував у своїх працях подібний стан пацієнтів. Однак точно визначити причини енурезу лікарі не можуть і в наш час.
Прийнято вважати енурез – це певний невротичний стан організму. У пацієнтів з подібною проблемою певні психотравмуючі події, ситуації призводять до специфічних розладів функціонування кори півкуль головного мозку. Порушення функціонування носить непостійний характер – так, пацієнти часто чергують т. н. «сухі» і «мокрі» ночі. Деякі лікарі говорять про енурез, що це спадкова хвороба: у сім’ях, де хоча б один з батьків у дитинстві мав подібну проблему, ризик виникнення нетримання сечі у дитини зростає в 3 рази. Можливо, цей факт пов’язаний з спадковими вадами сечового міхура, а саме функціонуванням його іннервації.
Лікування даного стану являє собою тривалий процес, у ході якого необхідно виробити у пацієнта втрачений рефлекс пробудження при виникненні в нічний час позивів на сечовипускання. В ході лікування стимулюються обмінні процеси нервових волокон, які іннервують сечовий міхур, коригуються розлади нервової системи, з-за яких спостерігається нетримання.
Пацієнти, які страждають енурезом, самостійно повинні застосовувати різні техніки, спрямовані на поліпшення контролю над сечовипусканням. Так, поліпшуються рефлекси, що зв’язують сечовипускання з корою великих півкуль, при різних вправах, згідно з яким пацієнтам необхідно мочитися в певні денні години, витримувати задані проміжки часу без сечовипускання та ін.
Пацієнти, які страждають енурезом, самостійно повинні застосовувати різні техніки, спрямовані на поліпшення контролю над сечовипусканням. Так, поліпшуються рефлекси, що зв’язують сечовипускання з корою великих півкуль, при різних вправах, згідно з яким пацієнтам необхідно мочитися в певні денні години, витримувати задані проміжки часу без сечовипускання та ін.
Об авторе