Герпес на статевих органах

Статевий герпес – це інфекційне захворювання, яке викликається простим вірусом герпесаи передається переважно статевим шляхом. Герпес-вірусів в природі й у людському організмі існує досить багато, а виділено близько восьми класів, які є патогенними для організму і викликають різні захворювання. Приміром, Herpessimplex 1 є збудником носогубної інфекції, Herpessimplex 2 викликає герпес на статевих органах, HerpesZoster– вітряну віспу та оперізувальний герпес.

За даними ВООЗ, вірусами простого герпесу перших двох типів заражено близько 85% населення всього світу. Але цей збудник проникає в нервові ганглії спинного мозку, і живуть там все життя. Звідси і виходить, що більшість людей або носії, або мають стерті форми захворювання. А інша частина населення має прояви хвороби при впливі різних факторів (авітаміноз, менструація, стресові ситуації, оперативні втручання в анамнезі, хронічні захворювання тощо). І все ж частіше генітальним герпесом хворіють жінки, в силу анатомічних і фізіологічних особливостей організму.

Герпес на статевих органах буває двох типів – первинний і рецидивуючий генітальний герпес. Перший протікає без ознак захворювання та з часом  трансформується в другий тип. Він, у свою чергу, має широку клінічну картину. Є й деякі фактори ризику, які базуються на шляху передачі інфекції:

1. Безладне статеве життя.
2. Зниження імунітету, яке активізує вірус, що знаходиться в нервових гангліях.
3. Незахищені статеві зносини.

З цього випливає, що генітальний герпес частіше заражаються при статевому контакті. Також можливий контактно-побутовий шлях передачі і вертикальний (від матері до плоду під час вагітності).

Перші ознаки та симптоми статевого герпесу:

1. Інкубаційний період від одного до десяти днів.
2. Гострий період тривалістю від трьох до шести тижнів.
3. Общеинтоксикационные симптоми – підвищення температури до низьких цифр, загальна слабкість, зниження працездатності, ломота в тілі, біль у м’язах.
4. Болюча гіпертрофія пахових лімфовузлів.
5. Тяжкість в черевній порожнині і малому тазі.
6. Місцеві ознаки – на слизовій оболонці зовнішніх статевих органів з’являються дрібні, наповнені прозорою рідиною, бульбашки, схильні до злиття. Через 3-4 дні рідина в везикулах каламутніє, і вони можуть спорожнятися, утворивши на своєму місці ерозії. Ще через тиждень скоринка зникає і утворюється пігментація.
7. Набряклість та свербіж зовнішніх статевих органів.
8. Висип на сідницях, в промежині, в області прямої кишки.
9.  Різі при сечовипусканні, хворобливе випорожнення.

При появі перших же ознак патологічного процесу, слід пройти діагностичний курси адекватну терапію. По-перше, необхідно обстежитися у лікаря-спеціаліста. Він, при зовнішньому і внутрішньому гінекологічному огляді, виявить везикули, наповнені рідиною або ерозії, і візьме мазок або зішкріб на вірусологічне обстеження. Також використовують полімеразну ланцюгову реакцію для виявлення ДНК збудника, імуноферментний аналіз і реакцію імунофлуоресценції, при яких буде спостерігатися зростання титру антитіл до вірусу простого герпесу.  Інструментальні методи використовують рідко, хоча іноді УЗД дає результативність вище, ніж лабораторні аналізи (наприклад, стерті форми захворювання).

Після діагностичних заходів необхідно пройти курс терапії. Він включає наступне:

1. Так як вірус повністю вивести з організму неможливо, то застосовують етіотропну терапію для зниження його активності. До таких препаратів належать Ацикловір (Зовіракс), Фамацикловир (Фамвир), Риодоксол, Валацикловір (Валтрекс), Відарабін,Фоскарнет. Приймати потрібно приблизно півтора тижні.
2. Імуномодулюючі препарати (Аміксин, Лавомакс).
3. Полівітамінні комплекси (Вітрум, Биомакс).
4. Адаптогени, індуктори інтерферону та інші.

Після діагностичних заходів необхідно пройти курс терапії. Він включає наступне:

1. Так як вірус повністю вивести з організму неможливо, то застосовують етіотропну терапію для зниження його активності. До таких препаратів належать Ацикловір (Зовіракс), Фамацикловир (Фамвир), Риодоксол, Валацикловір (Валтрекс), Відарабін,Фоскарнет. Приймати потрібно приблизно півтора тижні.
2. Імуномодулюючі препарати (Аміксин, Лавомакс).
3. Полівітамінні комплекси (Вітрум, Биомакс).
4. Адаптогени, індуктори інтерферону та інші.