Досить часто зустрічаються жінки, які страждають грибкових запаленням слизової оболонки піхви. Приблизно 75-85% жінок є носіями збудника даного захворювання, але не всі такі жінки будуть хворіти. Якщо імунна система пригнічує розвитку і життєдіяльність цієї умовно-патогенної мікрофлори, то проблема може не проявлятися, а якщо ж імунна реактивність слабка, то превалює рецидивуючий характер вагініту.
Кандидозний вагініт має ряд сприяючих чинників виникнення, але головною причиною є наявність збудника Candida albicans, який відноситься до класу дріжджових грибків. Що ж все-таки являють собою етіологічні фактори ризику?
- Зниження імунітету (загального і місцевого).
- Гормональні порушення під час вагітності, клімаксу, менструацій.
- Ендокринологічні захворювання (цукровий діабет, гіпокортицизм, гіпотиреоз та ін).
- Інфекційний фон (грип, вітрянка, кір, скарлатина, паротит).
- Прийом антибіотиків, оральних контрацептивів.
- Прийом стероїдних гормонів.
- Стягуюче і незручне натільну білизну.
- Використання внутрішньоматкових спіралей.
- Оперативні втручання в анамнезі.
- Часті стресові ситуації.
- Безладне статеве життя і т. д.
Все це може підштовхнути грибки до розмноження і привести до запальних процесів піхви. В нормі у жінок у зовнішніх статевих органів зберігається індивідуальна мікрофлора, яка захищає слизову оболонку від різних подразників. Найбільш важливими є лактобацили. Вони створюють кисле середовище в піхві і, таким чином, нейтрализируют всі патогенні бактерії. Але при зниженні імунітету бар’єрна функція їх слабшає і виникає запалення внаслідок проникнення чужорідних мікроорганізмів.
Кандидозний вагініт в народі ще називають «молочницею», так як він має характерний ознака – білясті налети, що нагадують кисле молоко. Вони можуть бути одиничними по всій поверхні зовнішніх статевих органів або злитими і щільно зрощеними зі слизовою оболонкою піхви. Також характерні рясні виділення молочно-білого кольору, сирною консистенцією, з кислим запахом. Дуже часто жінок турбують болі внизу живота і дискомфорт в області вульви. З’являються різі при сечовипусканні і прийомі душу, гарячих ванних процедур. Свербіж і печіння, диспареуния, набряк і гіперемія слизової оболонки піхви – все це симптоми кандидозного вагініту.
Діагностувати захворювання досить легко. Для цього необхідно звернутися до лікаря-фахівця, який проведе повне гінекологічне обстеження і візьме мазок на бактеріоскопічне дослідження. Також береться зішкріб з шийки матки на цитологічне дослідження і призначається УЗД для виключення супутніх патологій органів малого тазу.
Після комплексного обстеження і підтвердження діагнозу необхідно пройти курс терапії обом партнерам. Призначають протигрибкові препарати перорально і внутривагинально. До них відносяться Фуцис (по 1 таблетці 1 раз на день кожні 3 дні), Флуконазол (по 1 таблетці через день), Клотримазол (свічки вагінальні по одному супозиторію на ніч), Ністатин (по 1 свічці на ніч), Микогал (вагінальний крем або крем для зовнішніх статевих органів чоловіків) та інші. Під час лікування необхідно правильно харчуватися, не пити алкоголь, уникати статевих актів і дотримуватися правил особистої гігієни. Пізніше, в перший день місячних, приймати по одній таблетці протигрибкового препарату протягом 3-4 циклів. Також, паралельно з етіологічної терапією, слід вживати загальнозміцнюючі засоби, препарати, що відновлюють мікрофлору піхви і фізіотерапію.
Трихомонадний вагініт
Трихомонадний вагініт – це ще один різновид бактеріальних вагінітів, які уражають слизову оболонку піхви. Збудником є жгутикові одноклітинна бактерія Trichomona vaginalis, яка викликає захворювання трихомоніаз, або трихомоноз. Всередині цих збудників можуть ховатися і інші мікроорганізми, такі як гонококи, хламідії, уреаплазми і мікоплазми. Тому лікування може бути тривалим і складним.
За венерологическим даними ця патологія найпоширеніша серед захворювань, що передаються статевим шляхом. Хоча є ймовірність зараження інфекцією контактно-побутовим шляхом (через предмети особистого використання, рушники). Спочатку патогенна мікрофлора потрапляє на слизову оболонку піхви, а після впроваджується в глибину епітеліального шару. При цьому людина може бути носієм інфекції і сам не хворіти на цю недугу.
Трихомонадний вагініт дуже часто переходить в хронічну форму, тому необхідно розглянути перші ознаки захворювання, щоб уникнути цього.
- Рясні жовті або зелені виділення з неприємним запахом, з домішками гною, крові, нерідко пінистого характеру, так як трихомонада виробляє вуглекислий газ.
- Болі і дискомфорт внизу живота.
- Общеинтоксикационные прояви у вигляді підвищення температури, ознобу, слабкості, зниження працездатності.
- Сильне печіння в області зовнішніх статевих органів.
- Диспареуния (болі при статевому акті).
- Дизурія у вигляді хворобливого сечовипускання.
- Гіперемія і набряклість піхви і статевих губ.
- При хронічному перебігу – патології шийки матки.
Для діагностики використовуються ті ж методи, що і при кандидозі кольпоскопія, а от лікування буде відрізнятися. По-перше, необхідна санація піхви антисептичними засобами. По-друге, слід брати курс антитрихомонадних препаратів – похідних кліндаміцину, метронідазолу (Тинідазол) перорально або внутривагинально. Також відновлюють мікрофлору вульви Вагикалем і уберегаются від статевих зв’язків та алкоголю протягом усього лікування.
Для діагностики використовуються ті ж методи, що і при кандидозі кольпоскопія, а от лікування буде відрізнятися. По-перше, необхідна санація піхви антисептичними засобами. По-друге, слід брати курс антитрихомонадних препаратів – похідних кліндаміцину, метронідазолу (Тинідазол) перорально або внутривагинально. Також відновлюють мікрофлору вульви Вагикалем і уберегаются від статевих зв’язків та алкоголю протягом усього лікування.
Добавить комментарий