Кандидозний вагініт


Досить часто зустрічаються жінки,  які страждають грибкових запаленням слизової оболонки піхви. Приблизно 75-85% жінок є носіями збудника даного захворювання, але не всі такі жінки будуть хворіти. Якщо імунна система пригнічує розвитку і життєдіяльність цієї умовно-патогенної мікрофлори, то проблема може не проявлятися, а якщо ж імунна реактивність слабка, то превалює рецидивуючий характер вагініту.

Кандидозний вагініт має ряд сприяючих чинників виникнення, але головною причиною є наявність збудника Candida albicans, який відноситься до класу дріжджових грибків. Що ж все-таки являють собою етіологічні фактори ризику?

  1. Зниження імунітету (загального і місцевого).
  2. Гормональні порушення під час вагітності, клімаксу, менструацій.
  3. Ендокринологічні захворювання (цукровий діабет, гіпокортицизм, гіпотиреоз та ін).
  4. Інфекційний фон (грип, вітрянка, кір, скарлатина, паротит).
  5. Прийом антибіотиків, оральних контрацептивів.
  6. Прийом стероїдних гормонів.
  7. Стягуюче і незручне натільну білизну.
  8. Використання внутрішньоматкових спіралей.
  9. Оперативні втручання в анамнезі.
  10. Часті стресові ситуації.
  11. Безладне статеве життя і т. д.

Все це може підштовхнути грибки до розмноження і привести до запальних процесів піхви. В нормі у жінок у зовнішніх статевих органів зберігається індивідуальна мікрофлора, яка захищає слизову оболонку від різних подразників. Найбільш важливими є лактобацили. Вони створюють кисле середовище в піхві і, таким чином, нейтрализируют всі патогенні бактерії. Але при зниженні імунітету бар’єрна функція їх слабшає і виникає запалення внаслідок проникнення чужорідних мікроорганізмів.

Кандидозний вагініт в народі ще називають «молочницею», так як він має характерний ознака – білясті налети, що нагадують кисле молоко. Вони можуть бути одиничними по всій поверхні зовнішніх статевих органів або злитими і щільно зрощеними зі слизовою оболонкою піхви. Також характерні рясні виділення молочно-білого кольору, сирною консистенцією, з кислим запахом. Дуже часто жінок турбують болі внизу живота і дискомфорт в області вульви. З’являються різі при сечовипусканні і прийомі душу, гарячих ванних процедур. Свербіж і печіння, диспареуния, набряк і гіперемія слизової оболонки піхви – все це симптоми кандидозного вагініту.

Діагностувати захворювання досить легко. Для цього необхідно звернутися до лікаря-фахівця, який проведе повне гінекологічне обстеження і візьме мазок на бактеріоскопічне дослідження. Також береться зішкріб з шийки матки на цитологічне дослідження і призначається УЗД для виключення супутніх патологій органів малого тазу.

Після комплексного обстеження і підтвердження діагнозу необхідно пройти курс терапії обом партнерам. Призначають протигрибкові препарати перорально і внутривагинально. До них відносяться Фуцис (по 1 таблетці 1 раз на день кожні 3 дні), Флуконазол (по 1 таблетці через день), Клотримазол (свічки вагінальні по одному супозиторію на ніч), Ністатин (по 1 свічці на ніч), Микогал (вагінальний крем або крем для зовнішніх статевих органів чоловіків) та інші. Під час лікування необхідно правильно харчуватися, не пити алкоголь, уникати статевих актів і дотримуватися правил особистої гігієни. Пізніше, в перший день місячних, приймати по одній таблетці протигрибкового препарату протягом 3-4 циклів. Також, паралельно з етіологічної терапією, слід вживати загальнозміцнюючі засоби, препарати, що відновлюють мікрофлору піхви і фізіотерапію.

Трихомонадний вагініт

Трихомонадний вагініт – це ще один різновид бактеріальних вагінітів, які уражають слизову оболонку піхви. Збудником є жгутикові одноклітинна бактерія Trichomona vaginalis, яка викликає захворювання трихомоніаз, або трихомоноз. Всередині цих збудників можуть ховатися і інші мікроорганізми, такі як гонококи, хламідії, уреаплазми і мікоплазми. Тому лікування може бути тривалим і складним.

За венерологическим даними ця патологія найпоширеніша серед захворювань, що передаються статевим шляхом. Хоча є ймовірність зараження інфекцією контактно-побутовим шляхом (через предмети особистого використання, рушники). Спочатку патогенна мікрофлора потрапляє на слизову оболонку піхви, а після впроваджується в глибину епітеліального шару. При цьому людина може бути носієм інфекції і сам не хворіти на цю недугу.

Трихомонадний вагініт дуже часто переходить в хронічну форму, тому необхідно розглянути перші ознаки захворювання, щоб уникнути цього.

  1. Рясні жовті або зелені виділення з неприємним запахом, з домішками гною, крові, нерідко пінистого характеру, так як трихомонада виробляє вуглекислий газ.
  2. Болі і дискомфорт внизу живота.
  3. Общеинтоксикационные прояви у вигляді підвищення температури, ознобу, слабкості, зниження працездатності.
  4. Сильне печіння в області зовнішніх статевих органів.
  5. Диспареуния (болі при статевому акті).
  6. Дизурія у вигляді хворобливого сечовипускання.
  7. Гіперемія і набряклість піхви і статевих губ.
  8. При хронічному перебігу – патології шийки матки.

Для діагностики використовуються ті ж методи, що і при кандидозі кольпоскопія, а от лікування буде відрізнятися. По-перше, необхідна санація піхви антисептичними засобами. По-друге, слід брати курс антитрихомонадних препаратів – похідних кліндаміцину, метронідазолу (Тинідазол) перорально або внутривагинально. Також відновлюють мікрофлору вульви Вагикалем і уберегаются від статевих зв’язків та алкоголю протягом усього лікування.

Читайте також:

  • Бактеріальний вагініт
  • Гострий вагініт
  • Неспецифічний вагініт
  • Для діагностики використовуються ті ж методи, що і при кандидозі кольпоскопія, а от лікування буде відрізнятися. По-перше, необхідна санація піхви антисептичними засобами. По-друге, слід брати курс антитрихомонадних препаратів – похідних кліндаміцину, метронідазолу (Тинідазол) перорально або внутривагинально. Також відновлюють мікрофлору вульви Вагикалем і уберегаются від статевих зв’язків та алкоголю протягом усього лікування.


    Добавить комментарий

    Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *