Лікування сифіліс

Лікування сифіліс. Таке захворювання, як сифіліс, за статистикою ВООЗ, одна з серйозних соціальних хвороб, яка загрожує не тільки здоров’ю, але життя нації. За останні 20 років тільки в Російській Федерації поширення сифілісу зріс більш, ніж у п’ять разів, але це не межа, поширення сифілісу продовжує неухильно зростати. Останнім часом, інфікуються в основному діти, а жінки хворіють у два рази частіше, ніж чоловіки. Таке захворювання, як сифіліс, загрожує тим, що такі наслідки: по-перше, призводить до чоловічої і жіночої безплідності, а зараження плода від хворої матері настає в 70–100% випадків, при чому настає його внутрішньоутробна загибель, а якщо і не гине плід, то дитина народжується хворим вродженим сифілісом.

Як лікувати сифіліс?

Лікування сифілісу може призначати тільки лікар – дерматовенеролог після проведеного обстеження та повного підтвердження діагнозу. Самолікування цього захворювання, а також лікування сифілісу народними засобами неприпустимо. Таке лікування у більшості випадків не дає позитивного ефекту, але може змінити клінічний перебіг хвороби і ускладнити подальшу діагностику. Лікування сифілісу – дуже тривалий процес, на ранніх стадіях необхідна безперервна терапія протягом 2–3 місяців, в запущених випадках (при вторинному сифілісі) лікування може тривати навіть більше 2 років.

Ефективність лікування і вилікування від сифілісу підтверджується тільки результатами лабораторних досліджень, а не на підставі зникнення симптомів захворювання.

Лікування цього венеричного захворювання залежно від стану хворого може проводитися як в амбулаторних умовах, так і в стаціонарі. На час лікування хворому необхідно повністю виключити будь-які статеві контакти, а його статевим партнерам і членам сім’ї необхідно пройти обстеження та при необхідності отримати профілактичне лікування.

Лікування сифілісу медикаментами

Завдяки високій чутливості збудника захворювання до антибіотиків їх призначення обов’язково абсолютно всім хворим сифілісом. У переважній більшості випадків пацієнтам призначаються антибіотики пеніцилінового ряду, оскільки саме вони надають згубний вплив на бліду трепонем, що викликає сифіліс. При неефективності лікування антибактеріальними препаратами цієї групи або при їх непереносимості хворим можливе призначення антибіотиків тетрациклінового ряду, макролідів або фторхінолонів.

найефективнішим способом лікування сифілісу є терапія водорозчинними пеніцилінами. Але таке лікування може бути проведено тільки в стаціонарних умовах, оскільки пацієнту необхідно введення препарату кожні 3 години не менше 24 днів.

Крім антибактеріальної терапії всім хворим необхідна імуностимуляція. Пацієнтам вводяться внутрішньом’язово імуностимулятори, а також призначається вітамінотерапія і натуральні засоби, які стимулюють захисні сили організму.

Профілактика сифілісу

Сифіліс відноситься до високо заразних інфекцій, це означає, що ризик зараження при статевому контакті з хворою людиною вкрай високий, а наявність у нього шкірних проявів хвороби збільшує ймовірність інфікування в кілька разів.

Якщо в сім’ї є хворий на сифіліс, то необхідно вжити заходів профілактики для виключення побутового шляху зараження:

хворий повинен користуватися окремим посудом;
мати індивідуальні засоби гігієни (мило, рушники, білизна);
уникати статевих і тілесних контактів з іншими членами сім’ї на заразній стадії.

Уникнути зараження сифілісом статевим шляхом допоможе дотримання профілактичних заходів, спільних для всіх венеричних захворювань:

наявність одного перевіреного статевого партнера;
уникнення випадкових статевих зв’язків, особливо з особами, які входять в групу підвищеного ризику по статевих захворювань;
використання бар’єрних методів контрацепції (презерватив) при невпевненості в статевому партнері.

Екстрена профілактика сифілісу при випадковому статевому контакті може бути проведено не пізніше 2 годин після нього. Необхідно ретельно вимити статеві органи проточною водою з милом, після чого використовувати розчини антисептиків (Мірамістин, Хлоргексидин). Жінки вводять їх в піхву, чоловіки в уретру. Слід зазначити, що такий спосіб профілактики не може використовуватися регулярно і не є ефективним в 100 % випадків. Тому через кілька тижнів після випадкового статевого зв’язку необхідно пройти обстеження у венеролога. Проходити обстеження раніше безглуздо, оскільки під час інкубаційного періоду захворювання результати аналізів будуть негативними.