Причини безпліддя у жінок

Причини безпліддя у жінок. У наш час все більше гінекологи часто стикаються з безпліддям молодої пари. Але не завжди проблема в жінці, оскільки розрізняють жіноче безпліддя, чоловіче і комбіноване. Причини у жінок можуть бути різні — абсолютні та відносні. Безпліддя, загалом, характеризується відсутністю вагітності протягом 1,6 – 2-ух років при постійному партнері і без застосування контрацептивних методів. Це актуальне питання стоїть в перших рядах у лікарів всього світу і на даний момент підлягає адекватного вирішення. На частку чоловічого безпліддя випадає приблизно 40% від загальної кількості причин. До них відносяться проблеми зі спермою, алергічна реакція на власний секрет, закупорка сім’явивідних протоків та інші. Наступні 40 % — жіноче безпліддя, 20% — комбіноване або неясного генезу.

Виділяють наступні причини безпліддя у жінок:

1. Ендокринні захворювання. Вони є наслідком патології жіночих гонад та інших гормональних захворювань. До патологій яєчників відноситься СПКЯ – синдром полікістозних яєчників, перенесені в минулому захворювання цих залоз та ін Особливу увагу виділяють вродженим і набутим патологія ендокринної системи – захворювань гіпоталамо-гіпофізарної системи, наднирників, щитовидної залози. До ендокринному безпліддя завжди призводить ановуляція (відсутність дозрівання яйцеклітини).
2. Патологія маткових труб, в яких відбувається утворення ембріона. Якщо ж органи відсутні або утворилася закупорка труб, цей процес не відбувається. Непрохідність фаллопієвих труб може виникати при сальпінгіті, стерилізації жінки, пиосальпинксе, трубної позаматкової вагітності і т. д.
3. Генетичні патології. Є вроджені хромосомні і генні захворювання, наприклад, синдром Шерешевського-Тернера, Дауна. Репродуктивна функція при таких патологіях відсутній.
4. Спайки в малому тазу. Такий процес може бути наслідком минулих операцій на органах черевної порожнини, запальних процесів, аденоміозу. Такі сполучнотканинні ниточки огортають яєчник або маткову трубу, не даючи яйцеклітини просуватися по трубі до матки.
5. Ендометріоз. При даному патологічному процесі виникають спайки, які розташовуються поблизу вогнищ аденоміозу.
6. Відсутність матки або її вроджена патологія. Так як без цього органу ембріон не імплантується, то виношування плоду стає неможливим. Патології бувають вродженими (дворога матка, внутрішньоматкова перегородка, подвоєна матка) і набутими (рубці на матці, ендометрит, поліпоз, ендометріоз, міома матки та ін).
7. Імунологічне безпліддя. Розвивається при наявності у жінки антиспермальних антитіл і взаємодії між яйцеклітиною та сперматозоїдом не може бути.
8. Психологічне безпліддя. Проявляється страхом вагітності, пологів, небажанням мати дитини та іншими факторами.

Існує ще так званное ідіопатичне безпліддя, коли за всіма аналізами і результатами дослідження обидва партнера фактично здорові. У такій ситуації потрібно визначати всі можливі причини і відкидати їх у міру ймовірності.

Лапароскопія при безплідді

Лапароскопія – це миниинвазивный хірургічний метод лікування, при якому в черевну порожнину вводяться спеціальні маніпулятори через невеликі отвори. Лапароскопія при безплідді вважається самим оптимальним способом втручання, який відновить жіночу репродуктивну функцію.

В медичній практиці виділяють три види лапароскопії – діагностичну, з допомогою якої можна підтвердити діагноз безпліддя і з’ясувати тактику лікування захворювання, оперативну (усувають патологічні процеси) і контрольну (використовують у рідкісних випадках для перевірки результатів лікування).

Лапароскопія при безплідді виконується по планових і екстрених показань. До перших можна віднести СПКЯ, трубне і черевне безпліддя, кісти, вроджені вади матки та інших статевих органів, ендометріоз, міому тіла  матки, стерилізацію, синдром  хронічної  тазового болю. Екстрена лапароскопія проводиться при розриві яєчника, перекруте придатків матки, трубної вагітності, кровотечі.

До такої маніпуляції необхідно підготуватися передчасно. Проводити її потрібно обов’язково після місячних, щоб об’єктивно дати оцінку стану органів малого тазу. Також слід пройти повне дослідження – лабораторне, інструментальне, гінекологічне, і проконсультуватися з хірургом.

До такої маніпуляції необхідно підготуватися передчасно. Проводити її потрібно обов’язково після місячних, щоб об’єктивно дати оцінку стану органів малого тазу. Також слід пройти повне дослідження – лабораторне, інструментальне, гінекологічне, і проконсультуватися з хірургом.