Привіт, друзі! Можете зі мною посперечатися, але мій чималий життєвий шлях підтверджує істину про те, що “колишніх алкоголіків не буває”.
Знаєте, як психологи називають алкоголізм? Алкоголізм — це хвороба незрілої особистості. Виходить, що всі сучасні методики, засновані лише на медикаментозному лікуванні без психологічного впливу та допомоги хворому, приречені на провал.
Медикаментозне ж лікування без застосування психологічного можливо лише при екстреної допомоги хворому, наприклад, при виведенні із запою. До речі, більш детально про сучасних методиках виведення з запою, Ви можете почитати на сторінках сайту hippocrat.info. Це онлайн-ресурс московського медичного центру “Гіппократ” у переліку послуг якого є виведення з запою на дому та в стаціонарі.
Як свідчать дані численних психологічних досліджень, більшість алкоголіків мають досить низький поріг тривожності, при цьому постійно відчуваючи потребу в її зниженні. І найдоступнішим засобом для цього є алкоголь.
Чергова доза спиртного допомагає “незрілої особистості” тимчасово знизити накопичується в справах і турботах емоційне напруження. При цьому доза алкоголю, достатня для отримання бажаного результату поступово зростає. У кожної людини процес звикання протікає в різні терміни і залежить від безлічі факторів, включаючи і статевовікові. Наприклад, у жінок звикання настає швидше. А обумовлено це метаболічними особливостями їх організму. Так і хвороба у жінок протікає значно складніше, як складніше і лікування.
Важливий чинник у загрозі формування алкогольної залежності — спадковість. Також чимале значення тут відіграють соціальні фактори. Давно помічено, що діти, які виховувались у неблагополучних сім’ях, значно частіше поповнюють ряди алкоголезалежних, ніж їх однолітки, які жили в нормальних умовах.
І ще два протилежні чинники, пов’язаних з вихованням. За свідченням психологів частіше алкоголіками стають ті, кого батьки в дитинстві надмірно опікали (”матусині синки”), а також, ті, кому, навпаки, надавали занадто велику самостійність.
Об авторе